FANDOM


Михайло Слабченко


Невідомо

Невідомо

Народився:

9 липня 1882 с. Нерубайське, Біляївський район, Одеська область

Помер:

27 листопада 1952 (70 років) Первомайськ, УРСР

Громадянство:

СРСР

Національність:

українець

Відомий як:

історик, правник

Діяльність:

Академік ВУАН (з 1929)

Діти:

син - Слабченко Тарас Михайлович (1904-1937), викладач робітфаку Одеського медінституту, член і секретар Одеського наукового товариства, репресований.


Миха́йло Єлисе́йович Сла́бченко (* 9 липня 1882, Нерубайські хутори, нині с. Нерубайське, Біляївський район, Одеська область — † 27 листопада 1952, Первомайськ) — український історик і правник, академік ВУАН. Батько Тараса Слабченка.

Біографія

Народився в селянській родині. Через мізерні статки родини дитинство провів у великій нужді, рано почав працювати у місцевих каменоломнях.

З великими труднощами вступив до Новоросійського (Одеського) університету на історичне відділення історико-філологічного факультету, а згодом перейшов на юридичний факультет.

Брав активну участь в укр. нац.-рев. русі як член студентських громад, РУП (1903), УСДРП (1906-1918).

По закінченні історико-філологічного та юридичного факультетів Новоросійського університету й Військово-Юридичної Академії в Петербурзі був залишений при Новоросійському університеті й 1911 дістав наукове відрядження до Німеччини для завершення магістерської дисертації.

1912 - повернувся до Росії.

В роки Першої світової війни проходив військову службу в званні штабс-капітана.

1918 — приват-доц. Укр. університету в Києві й Кам'янці Подільському, 1919 — доц. Одеського університету, 1920-1929 — проф. Інституту народної освіти та ін. високих шкіл в Одесі, гол. Соц.-Іст. Секції Одеського Наук. Товариства й керівник Одеської філії н.-д. катедри історії України в Харкові (з 1926); акад. ВУАН (з 1929).

Його наук. діяльність охоплювала майже всі періоди історії України; він — автор 13 великих праць і понад 200 наук. ст. (зокрема в «ЗНТШ», вид. ВУАН, а також у рос., нім. та ін. вид.). Основні студії присвячені історії права та господарства Гетьманщини й Запоріжжя 17-18 ст.

Головні праці:

  • «Малорусский полк» (1909)
  • «Опыты по истории права Малороссии» (1911)
  • «Протокол отпускных писем за гетмана Д. Апостола 1728 г.» (1913)
  • «Центральные учреждения Украины 17-18 ст.» (1918)
  • «Про судівництво в Україні» (1920)
  • Капітальна праця «Господарство Гетьманщини 17-18 ст.», тт. І-IV (1922-1928)
  • «Соц.-правова організація Січі Запорозької» (1927)
  • «Паланкова організація Запор. Вольностів» (1929).

Ці студії були пов'язані з нарисами соц.-правної та екон. історії України як новітньої (гол. праця: «Матеріали до екон.-соц. історії України 19 ст.», тт. І-II, 1925-1927), так і давньої («Феодалізм в Україні», 1929) доби.

Був засновником одеського осередку укр. іст. науки, з якого вийшла низка поважних дослідників історії та економіки України й усієї Сх. Європи (І.Бровер, О.Варнеке, С.Ковбасюк, О.Погребинський, Н.Рубінштейн, Т.Слабченко та ін.).

Діяльність С. була обірвана в кін. 1929, коли його заарештовано, засуджено на процесі СВУ 1930 й заслано на Соловки. Термін ув'язнення відбував в Саватіївському ізоляторі, який знаходився у скиті й церкві святого Саватія на Великому Соловецькому острові.

По закінченню терміну ув'язнення деякий час працював бухгалтером тресту «Апатит» (Кіровськ Ленінградської області), проте незабаром переїхав у м. Первомайськ Одеської (нині Миколаївської області), де мешкав його син з невісткою і онуком.

На початку жовтня 1937 року сина Тараса заарештовано і 28 жовтня того ж року розстріляно. Самого Михайла Слабченка ще на 10 років позбавили волі.

1942 - з’явилась остання друкована праця вченого — невеличка замітка «Проложное сообщение о предлетописной Руси» («Исторический Журнал», 1942, ч. 7).

1947 - повернувся до міста Первомайська. Деякий час працював вчителем в школах міста, викладав іноземну мову.

1948-1949 - був інспектором міського відділу народної освіти.

На загальноміській учительській конференції в серпні 1949 року секретар Первомайського міськкому КП(б)У І.І.Ємець у своєму виступі назвав колишнього академіка «фашистом і політичним трупом». За цим було звільнення з роботи.

Останні роки провів у важких злиднях. Помер просто на вулиці, поблизу пішохідного переходу через залізничні колії станції Голта 27 листопада 1952 року.

Похований на старому кладовищі по вулиці Одеській в м. Первомайську (на сьогодні місце знаходження могили невідоме).

Community content is available under CC-BY-SA unless otherwise noted.